Рейтинг користувача: 4 / 5

Донедавна в Україні діяв ГОСТ 27331-87 “Пожарная техника. Классификация пожаров”, проте тепер на зміну йому прийшов ДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж (EN 2:1992; EN 2:1992/A1:2004, IDT). Навряд чи пожеж від цього поменшає, але, хочеться сподіватися, «нова» класифікація зможе допомогти правильно вибрати вогнегасну речовину, технічний засіб та/або тактичні прийоми пожежогасіння.

ЯК БУЛО...
Нагадаємо, що розроблений ще за радянських часів стандарт (ГОСТ 27331-87) передбачав поділ пожеж на такі класи:
• А (підкласи А1, А2) - горіння твердих речовин;
• В (підкласи А1, А2) - горіння рідких речовин;
• С - горіння газоподібних речовин;
• D (підкласи D1, D2,D3) - горіння металів.
  Окрім них, напівофіційно визнавали пожежі класу Е, до яких зараховували горіння електрообладнання під напругою.
  Розповідати фахівцям, у чому полягає різниця між тими підкласами, - справа зайва, тим паче, що стандарт вже втратив чинність. Либонь, ліпше було б розповісти, про що йдеться в новому документі.

...І ЯК Є
ДСТУ EN 2:2014 у повній відповідності до європейського першоджерела (EN 2:1992; EN 2:1992/A1:2004) встановлює класи пожеж залежно від матеріалу, що горить, і не передбачає визначення конкретного класу пожежі, що супроводжується горінням електрообладнання під напругою. Зазначений стандарт передбачає поділ пожеж на такі класи:
• А - що супроводжуються горінням твердих матеріалів, зазвичай органічного походження, під час горіння яких, як правило, утворюються тліючі вуглини;
• В - що супроводжуються горінням рідин або твердих речовин, які переходять у рідкий стан;
• С - що супроводжуються горінням газів;
• D - що супроводжуються горінням металів;
• F -  що супроводжуються горінням речовин, які використовують для приготування їжі (рослинних і тваринних олій та жирів) і містяться в кухонних приладах.
  Як бачимо, на відміну від ГОСТ 27331-87, поділ класів пожеж на підкласи не передбачено, натомість додано новий клас пожеж — F. Варто зазначити, що цей клас було внесено до європейських норм лише 2004 року, після того як принципові підходи і способи гасіння олій та жирів, що використовують у кухонних приладах, вже було належним чином розроблено і впроваджено.

ЧОМУ ТАК?
Розробники європейських норм, ймовірно, від самого початку не передбачали поділ пожеж класу А на підкласи хоча б тому, що без процесу тління погасити пожежу простіше,і засоби, здатні ліквідувати горіння в разі перебігу зазначеного процесу,тим паче зможуть упоратися зі своїми завданнями і в разі тління.
  Здавалося б, горючі речовини також прирівняли, але насправді це не так. Скажімо, піноутворювачі, що є основним видом вогнегасних речовин, використовуваних для гасіння масштабних пожеж, які супроводжуються горінням горючих рідин, однаково класифікують і випробовують залежно від придатності їх для гасіння водонерозчинних і водорозчинних горючих рідин. Що стосується вогнегасних порошків і газових вогнегасних речовин, то для них не дуже важливі кількісна характеристика розчинності молекул рідини у воді і навіть дипольний момент цих молекул. За великим рахунком, горіння рідини однаково відбувається в газову фазу, і саме там, на відміну від випадку гасіння піною, засіб пожежогасіння взаємодіє з горючою речовиною. Отож вигадувати поділ горючих газів на класи і відповідно винаходити підкласи пожеж теж не варто.
  Якими саме міркуваннями свого часу користувалися розробники ГОСТ 27331-87, так докладно розписуючи все, що стосується горіння металів та їхніх сполук, важко сказати. Разом із тим, згідно з сучасним уявленням, застосовність вогнегасних речовин або допоміжних матеріалів у таких випадках визначається не тільки належністю горючої речовини (матеріалу) до тих, горіння яких можна зарахувати до пожеж класу D, але й іншими особливостями. Інакше кажучи, може статися так, що вогнегасна речовина “Х” придатна, наприклад для гасіння літію, але її застосування для гасіння натрію неприпустиме (хоча обидва лужні метали).
  Ми вже писали про проблеми, пов'язані з гасінням пожеж, які супроводжуються горінням рослинних і тваринних олій та жирів, зокрема, йшлося і про явища, що можуть бути в разі неправильного вибору вотнегасної речовини та способу її подавання в осередок пожежі. Отож тепер ми можемо з чистою совістю зараховувати такі пожежі до класу F і так само вибирати вогнегасні речовини і технічні засоби (насамперед - системи) пожежогасіння, призначені для застосування у відповідних випадках.
  Якщо для більшості речовин і матеріалів питання, пов'язані з вибором видів вогнегасних речовин, і раніше були більш-менш зрозумілими, то стосовно описаних у попередньому абзаці варто ще раз зазначити, що в жодному разі не слід плутати пожежі класів В та F, адже подібна плутанина може мати трагічні наслідки. Тим паче, що наразі існують водні вогнегасні речовини (розчини деяких солей, не плутати з водою, змочувальними розчинами піноутворювачів тощо!), розроблені спеціально для гасіння олій та жирів, використовуваних для приготування їжі, та спеціальні системи пожежогасіння, розраховані на подавання їх.
  А втім, жоден стандарт і навіть довідник не є панацеєю, як кажуть, на всі випадки життя, тому, продумуючи підходи до протипожежного захисту об'єкта, складаючи план (картку) або вибираючи засоби пожежогасіння, слід орієнтуватися передусім, на здоровий глузд, а за браку інформації або спеціальних знань - звертатися до фахівців відповідного профілю.

Володимир БОРОВИКОВ,
фахівець із стандартизації, сертифікації та якості Української федерації спеціалістів безпеки