Як вибрати вогнегасник

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Кожна будівля або транспортний засіб повинні бути обладнані системою протипожежної безпеки. Ця система являє собою набір засобів оповіщення про пожежу, гасіння полум'я і пристрої для ізоляції вогнищ загоряння від свіжого повітря. Тому вогнегасники слід мати всім організаціям, зокрема власникам складських приміщень, а також водіям транспортних засобів, як промислового, так і пасажирського призначення. Основним документом, що регулює вибір засобів первинного пожежогасіння (тобто вогнегасників) в Україні, є НАПБ Б.01.008-2018 «Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників». У цьому документі, виходячи з класів пожеж (горіння твердих, рідких речовин, газів, електроустановок, металів, жирів та олій), пропонується вибір того чи іншого типу вогнегасників.

На цей час в Україні найпоширеніші типи вогнегасників - вуглекислотні й порошкові.

 vvk

Найменш “шкідливі” вогнегасники — вуглекислотні. Вони не залишають після використання “слідів” - охолоджені опади вуглекислоти на предметах просто випаровуються, не завдаючи додаткового руйнування.

Вуглекислотні вогнегасники являють собою товстостінний балон, заправлений зрідженою вуглекислотою. При натисканні на робочу ручку вуглекислота починає витікати з вогнегасника, через перепад тисків вогнегасна речовина змінює свою фізичну фазу з рідкої в газову та відбувається власне гасіння (йде охолодження полум’яної поверхні та збиття полум'я). Згадаймо старі вогнегасники — для початку гасіння їх необхідно було перевернути догори дном, вдарити "головкою" об землю, і тільки тоді відбувалося витікання вогнегасної речовини. Сучасні вогнегасники цих операцій не вимагають, досить, тримаючи вогнегасник у вертикальному положенні, висмикнути чеку і натиснути на ручку. Необхідною умовою для гасіння є наявність на вогнегаснику розтруба, який створює спрямований струмінь. 

До недоліків вуглекислотних вогнегасників можна зарахувати:
- вага (через товсті стінки корпусу),
- півсферичне дно (через це їх не можна поставити просто на підлогу без додаткових підставок),
- ймовірність витоку вогнегасної речовини (через великий тиск всередині посудини),
- відсутність візуального контролю витоку (можна визначити лише зважуванням),
- при концентраціях більше ніж 5% двоокис вуглецю негативно впливає на організм людини.
Найбільш доречно цей тип вогнегасників розміщувати в приміщеннях з оргтехнікою, комп’ютерами, в антикварних магазинах, музеях, адміністративних будівлях. Гасити також можна проводи й прилади під напругою до 1000 В, бензин, дизпаливо.

 vp

Найпоширенішими є порошкові вогнегасники завдяки універсальності, а також кращому співвідношенню ціна-якість. Ними можна гасити практично всі поверхні, матеріали та навіть електроприлади під напругою до 1000 В. Порошкові вогнегасники — це балон, заповнений вогнегасним порошком, під певним тиском.

Для контролю тиску біля ручки встановлено манометр (індикатор тиску). Для початку роботи виконуємо ті ж операції — висмикнути чеку, натиснути ручку, спрямувати шланг на осередок пожежі. Гасіння відбувається завдяки тому, що вогнегасний порошок покриває полум’яну поверхню, перекриваючи доступ кисню і у такий спосіб зупиняючи горіння.

Порошкові вогнегасники відзначаються малою вагою. Зберігати їх можна у стоячому або лежачому положенні, немає таких складнощів з поламаними розтрубами, як у вуглекислотних вогнегасників, є індикатор робочого тиску для наочного контролю працездатності вогнегасника. Завдяки компактним розмірам, невеликій вазі, можливості гасити горючі гази й рідини, порошкові вогнегасники широко застосовують для оснащення транспортних засобів, зокрема автомобілів.

Однак порошкові вогнегасники мають і недоліки:
- схильність до комкування та злежування порошку, що може призвести до втрати вогнегасної здатності;
- порошок не знижує температуру матеріалів, які горять і, відповідно, порошком не можна гасити пожежі, горіння речовин яких може відбуватися без доступу кисню;
- значне забруднення порошком. Не рекомендується використовувати порошкові вогнегасники для захисту обчислювальних залів, електронного обладнання, електричного обладнання з обертовими елементами, музейних експонатів.

Для офісних приміщень (з персональними комп'ютерами, оргтехнікою) рекомендується використовувати вуглекислотні вогнегасники; для котелень, топкових, вибухонебезпечних приміщень, наприклад при виробництві лакофарбової продукції — порошкові. Між даними типами вогнегасників існує різниця в ціні й технічному обслуговуванні. Так, порошковий вогнегасник коштує менше вуглекислотного з такою самою вагою заряду, проте витрати на його технічне обслуговування більші.

vvp 

    Аерозольні водопенні — вогнегасники із зарядом водопінної вогнегасної речовини одноразового використання.

Можна використовувати в адміністративно-господарських та побутових приміщеннях, на транспорті завдяки наступним перевагам:

1. Простота користування
2. Екологічна безпека
3. Відсутність термоопіків і термоударів
4. Компактність та легкість
5. Не треба перезаряджати (проводити ТО).
6. Термін служби - 5 років.
7. Можливість гасіння займань олій та жирів.

Аерозольні водопінні вогнегасники здатні погасити загоряння твердих горючих матеріалів (пожежі класу А — папір, текстиль, дерево, пластик), рідких горючих матеріалів (клас В — бензин, дизпаливо), електрообладнання під напругою до 1000 В (оргтехніка, побутова техніка), рослинні, тваринні олії та жири (клас F).
Потрапляючи на поверхню, вогнегасна речовина створює захисний протипожежний шар, що запобігає повторному займанню полум’яного матеріалу.
Аерозольний вогнегасник відмінно підходять для квартир, гаражів, кіосків, невеликих службових приміщень. Виробничі, складські приміщення, автотранспортні підприємства (приміщення з високим ступенем пожежної небезпеки) необхідно оснащувати іншими типами вогнегасників.

© 2018 ХарківСпецСервіс. Усі права захищені.